На перехресті світових доріг
Спинилась доля, мов відчула втому...
Весь час нестримно підкоряла світ ,
Та щось незриме кликало додому.
І як не опиралась відчуттям –
Долала з легкістю наступну перешкоду ,
Черпала все найкраще від життя ,
Та щось гірчило кожну насолоду...
Щось обпікало холодом в душі,
Відлунювало беззмістовним ехо...
І лиш у снах духмяні спориші
Зринали ніжно – дихалося легко .
Дитинство снилось: мамине тепло,
Усмішка тата і найперші кроки...
Яким же щирим все тоді було!...
Чому ж тепер такі нудні уроки?
О, де ж згубився цей прекрасний світ –
Серед висот, престижності і злетів.?
Всміхнулась доля, новий жде політ:
Додому курс – до щастя без секретів.
Немає коментарів:
Дописати коментар