28 липня (10 серпня) 1907 р. померла українська письменниця, перекладачка Марко́
Вовчо́к (Марія Олександрівна Вілінська). Мати
публіциста Богдана Марковича, троюрідна сестра
російського літературного критика Д. Писарєва. Її називали українською Жорж Санд, вундеркіндом від літератури, чорною
вдовою, жінкою-загадкою, духовною дочкою Кобзаря. Родом із Орловської губернії,
але українську мову вивчила за 8 місяців. Мала надзвичайний вплив на чоловіків,
оскільки була комунікабельною, уміла слухати. Була знайома з
Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Іваном
Тургенєвим, Олександром Герценом, Жулем Верном. І чоловік - український фольклорист, етнограф Опанас Маркевич, ІІ - Михайло Лобач-Жученко.
Марко Вовчок
збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного
оповідання («Козачка», «Одарка», «Горпина», «Ледащиця», «Два сини»), баладного оповідання («Чари», «Максим
Гримач», «Данило Гурч»), соціальної
повісті («Інститутка»), психологічного
оповідання й повісті («Павло Чорнокрил», «Три долі»), соціальної казки («Дев'ять братів і десята сестриця Галя»), художнього нарису («Листи з Парижа»). Історичні повісті й оповідання для дітей
«Кармелюк», «Невільничка», «Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобули широку
славу. Також
писала оповідання російською мовою:
«Надежда», «Маша», «Катерина», «Саша», «Купеческая дочка», «Игрушечка». У
творчості російською мовою виявила себе майстринею й великих прозових жанрів, авторкою проблемних романів і повістей:
«Червонный король», «Тюлевая баба», «Жили да были три сестры», «Глухой городок»,
«Живая душа», «Записки причетника», «Теплое гнездышко», «В глуши», «Отдых в
деревне» тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар