Пам'ять про Степана Васильченка

11 серпня 1932 р. помер український письменник і педагог Степа́н Васи́льович Васи́льченко (Панасенко), родом з Ічні, що на Чернігівщині.

8 січня 1879 р.	народився в м. Ічні (Чернігівщина), у родині шевця
Родина	сини разом із батьком займались ремеслом у навколишніх селах, вечорами читали вголос, співали народні пісні
Навчання	5-річна Ічнянська школа  →  Коростишівська вчительська семінарія → Глухівський вчительський і-т (організовує політичний страйк, виступає з петиціями демократизації навчання у вузі)
Труд. д-ть	народний учитель (на Київщині, Полтавщині, Донбасі): навчав не тільки дітей, а й їх батьків, організував аматорський театральний гурток, писав статті в газети, потай від усіх віршував, вів щоденник, жив у невеличкій кімнаті при школі, поширював нелегальні політичні брошури
Арешт	висловлювання власних думок начальству, непокора сільським властям → заслання в Бахмутську в’язницю (1,5 р.) (за сфабрикованим звинуваченням) → тиф, позбавлення права вчителювати, тому дає приватні уроки, пише твори, живучи в старій хаті матері
Творчість	оповідання: „Роман”, „В темряві”, „Під школою”, „У панів”, „Вечеря”; повісті: „Талант”, „Страчене життя”, „Широкий шлях” (незакінчена, про Т. Шевченка); драматичні твори: „Кармелюк”, „На перші гулі”, „Не співайте, півні”, „Недоросток”, „В холодку”; збірки: „Оповідання”, „Ескізи”. Тематика творів: учительська праця, русифікація, еміграція, репресії, про дітей, юнацтво.
І Світова війна	3 роки перебував на фронті → жахи війни відобразив в „Окопному щоденнику” → живе то в Києві, то у Фастові, подорожує Україною як кореспондент → працює завідувачем одного з київських будинків → працює вчителем укр. мови, літ., керівником драмгуртка, організовує екскурсії для дітей до навколишніх сіл
11 серпня 1932 р.	помер; похований на Байковому кладовищі

.