Проби пера


Україно рідна, квітни світанково,
Понад хмар, до слави, ти у вись злети.
Знай, що твої діти мислять веселково,
Хресний шлях Сізіфа прагнуть ввесь пройти.

Блакитно-жовтий успіх мчить до нас в гостину,
Він несе державі всі лаври світові.
Ніхто нас не зламає, бо любим Україну,
І будем жити в мирі в найближчім майбутті.

***
Закон життя – радіти і страждати
В двобої Id та Ego повсякчас.
Все темне, зле повинні ми лишати,
Щоб мить піднесення прийшло до нас.

Чисельник „6” вже скоро нас покине,
Всі чорні смуги року підуть в небуття.
З-за обрію натхненно „сімка” ось-ось лине,
А все старе в провалля піде – в забуття.

Нехай цей рік новий загравою заграє,
New еру хай започаткує на Землі,
Прозріння, щастя, долю Бог най посилає
(землян вже не покине у біді).

Бажаю вам, творці майбутнього нового,
Пройти свій шлях із вогником в очах,
А ті, лихі, прихильники старого,
Вже хай не зрушать гнів, розпусту у серцях.

Гризіть же той граніт, не стишуючи кроку,
Любов безмежну, пристрасну плекайте у душі,
Артерії гуманності хай не втрачають соку,
Хай щастя, радість, успіх не знатиме межі!

***
Любов моя! Незвіданна, незнана!
Хто ти, Афродито, завжди така жадана?
Ти срібний звук струмка чи діамант натхнення?
Ти сонячне тепло чи ейфорії жменя?

Звучить кохання у гаю, мов голос мого серця,
Співає пісню солов’ю, допоки воно б’ється.
«Ти мій навіки! Я – твоя! - Сльозу пускає. –
Така солодка гра моя, немов кришталь сіяє».

***
Нехай ліцей огорне вашу щиру душу,
Розкриє серце й впустить лиш любов.
Любов до знань, людей крізь терни й стужу,
Мов джерело весняне, породить мрію знов.

Нехай знання, віднайдені в ліцеї,
Розіб’ють мур, Олімп вам принесуть.
Вона вже жде, не можете без неї…
І квіти мрії обов’язково зацвітуть!!!

Немає коментарів: