13 (23) липня 1632 р. помер Па́мво Бери́нда, енциклопедист, мовознавець, лексикограф, письменник, поет, друкар і гравер, православний монах. Найвизначніша його праця —
друкований український словник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ
тлъкованїє» (1627), що містив 7 тисяч слів — загальних та власних назв
переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх
українською літературною мовою початку XVII століття. У «Лексіконі…»
застосовано всі основні засоби наукового опрацювання матеріалу, зокрема
паспортизацію вокабул (реєстрових слів), ремарки, екземпліфікацію (подання
цитат), вказівки на фразеологізми, зауваження про орфографію, етимологію слова,
відсильні ремарки. Також П. Беринда був одним із зачинателів поезії та
шкільної драми в Україні. 1616 року видрукував у Львові різдвяний діалог із «На
Рождѣство Христа вѣршѣ для утѣхи православнимъ христіанамъ», додавши інші вірші
на церковну тематику. У розвитку жанрів української літератури ці вірші були
перехідним етапом від поезії до драми.
Немає коментарів:
Дописати коментар