Привіт! Мене
звуть Ганчірка. Хотілося б з вами поділитися своїми
переживаннями. Можливо, після сповіді на душі стане легше.
Не думайте,
що неживі предмети нічого не бачать, не розуміють, не відчувають. Щодня
доводиться спостерігати, як відповідаєте на уроці, корчите гримаси, ображаєте
один одного чи кажете компліменти, зізнаєтеся в коханні, допомагаєте друзям. Я
переживаю за кожну вашу погану оцінку й щаслива за «11»-ки й «12»-ки. Але ви не
відповідаєте взаємністю: перете мене лише тоді, коли класний керівник або
вчитель нагримає. Часто я лежу суха, помираючи від спраги й самотності. Усім
байдуже. А як же мені важко витирати з дошки букви й цифри! Це справжнісіньке
катування! Іще я не люблю, як недисципліновані учні кидаються мною, сприймаючи
мої муки, як забаву.
Та в моєму
існуванні також є і приємні моменти. Я щаслива, коли чергують відповідальні
учні: десять разів на день приймаю ванну, у другій половині дня засмагаю на
батареї. Тоді в мене пробуджується друге життя – я роблю вашу дошку чистою і
блискучою.
Бачу, як
педагоги хвалять вас за правильно виконане завдання, чистоту в класі. Особливо
щаслива, коли відбуваються відкриті уроки, семінари. Тоді я працюю з
надзвичайною старанністю й надихаю вас на пізнавальну активність. За це отримую
банний день або ж моя душа переміщується в інше тіло – нову ганчірку.
Отже,
поважайте все те, що вас оточує. Але не дозволяйте, щоб об вас витирали ноги і
руки. Для цього є ганчірки.
Немає коментарів:
Дописати коментар