Привіт, друзі! Мене звуть Класний Стілець. Щодня на мені
хтось сидить, звичайно, це неприємно, коли ти як у воду опущений. Коли в нашому
класі яблуко розбрату, то я стаю предметом конфлікту. Хоч учні ходять по головам,
мені все одно приємно бачити радість на їхніх обличчях. Бувають у нас такі
моменти, коли в аудиторії хоч мак сій. Це мій улюблений час, тому що поруч учні
і вони не тривожать мене. Коли на мені сидить учень і він не боїться виходити
до дошки, то я аж носа деру і мені приємно бачити його відвагу,
відповідальність, рішучість. Я звик бачити лише їхні спини, але коли вони
залишають аудиторію, мені стає сумно, наче камінь на душі.
Отже, любі ліцеїсти, бажаю вам завжди бути на сьомому
небі від щастя, не опускати рук. І пам'ятайте, що всі ми разом велика і дружня
сім'я. Поважайте один одного!
P.S. Не ображайте стільців!
Немає коментарів:
Дописати коментар