Готується
тричі:
на Святий Вечір — Багата кутя, перед Старим Новим роком — Щедра кутя й у
переддень Водохрещі — Голодна кутя.
Для приготування куті використовували
спеціально оброблене в ступі пшеничне або
ячмінне зерно. Страва мала бути пісною. Однак
до зерна додавали товчений мак, волоські
горіхи та розпарені родзинки. Варилася кутя в глиняних горщиках. Доброю ознакою вважалося, коли
зерно «підходило», коли верх западав,
— на лиху вість або чиюсь смерть: «Як кутя верх виведе, то добре, а як западе —
на вмируще». Під час приготування куті господиня
квоктала, щоб кури неслися. За звичаєм,
горщик із кутею на покуть відносив наймолодший
у родині хлопчик. Нести горщик годилося новими вовняними рукавичками, які
заздалегідь готували батьки. Ідучи зі стравою,
хлопчик казав: «Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли сіли!»
Потім один раз або тричі кидали кутю на стелю, «щоб бджоли роїлись», бо скільки
прилипне зерен, стільки наступного року розплодиться роїв, народиться ягняток
або вродить лантухів збіжжя. Святу вечерю починали і закінчували кутею.
Поївши, родина сідала на покуті на сіно,
де стояла кутя, і починала квоктати, уподібнюючись курці, яка сидить на яйцях,
для того, щоб квочка гарно доглянула курчат; потім згрібали зі столу трохи сіна
і клали в те місце, де буде сидіти квочка; частину сіна давали також худобі.
Із Водохрещею
пов'язаний обряд «проганяння куті» і
«розстрілювання мороза». Опівночі всі виходили з хати на двір з макогонами,
ложками, іноді й вилошниками, били ними об зовнішні хатні кути, тини чи ворота,
вигукуючи:
Тікай кутя з покутя,
А узвар — іди на базар,
А ви, кури, — на яйця,
Паляниці лишайтесь на полиці,
А Дідух — на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
Якщо на цей час ще залишалася не спожита
кутя, її віддавали худобі. За
повір'ям, на Водохреще душі предків вже повернулися до своїх постійних
пристанищ.
Немає коментарів:
Дописати коментар