Семенченко Василь (учень 11 класу)
ЯК Я ГОТУЮСЬ ДО УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Вечір починається з того, що до моїх
рук потрапляє книжка з української мови. Так запускається процес навчання до
ЗНО. Я інтенсивно й старанно намагаюсь
вчити правила, і моя система навчання відрізняється від інших, адже зазвичай
люди постійно змінюють пози: то сидячи читають, то по кімнатах з місця на місце
ходять, як мій дід казав: «Тільки те й робить, що пил підіймає, а толку ̶
нуль». От я й вигадав свою систему навчання: от навіщо самому
напружуватись, ходити кудись за якимись знаннями, якщо можна книжку туди
відправить (у неї ж і крил для того вистачає, і літає вона швидше). Так мій
підручник політав через всі кімнати вдовж і впоперек. А кімнат в мене, уже на
слово повірте, ой, як багато. Знань, напевно, спіймав, поки літав, більше, ніж
в того, хто писав цей підручник.
Та це тільки підручник. А як домашнє
завдання в зошит пишу, то взагалі пекло починається! Я за зошит, а його немає!
Одного разу застукав свого пса, як він м’ясцем мазав мого зошита та між аркушів
кісточок наскладав, то йому, наче сендвіч, той папір, із приправою. Я б і приніс на
урок зошит, та куди ж там, ну як я можу пса голодним залишити, та й українська
мова для нього як делікатес. Як з’їсть – то все нові лайливі слова вигавкує. А
я йому й кажу, що там такого написано не було, то почерк такий у мене.
Ото я готуюсь і готуюсь, а воно
ніяк! Тільки пес та підручник вчаться. І стараюсь же з усіх сил, а воно все
ніяк. Та нічого! Моя методика дієва, час пройде – то мене пес усьому навчить,
головне – щоб їв покраще.
Сірик Олександра (учениця 11 класу)
ПІДГОТУВАЛАСЯ ДО УРОКУ!
Усі друзі поспішають на вулицю
грати,
А мені домашню з мови треба
готувати.
Хоч я дуже полюбляю рідну мову
вчити,
Та не хочуть правила зі мною
дружити.
Ось беру конспект у руки, книжку
відкриваю
І з натхненням сторінки вчити
починаю.
Я ті правила важкі не хочу учити,
Бо ще маю справ важливих багато зробити.
Серіал улюблений я не пропущу,
Тож швидко із розв'язника завдання спишу,
А ще зайду в мережу швиденько на
хвилину…
І час відпочивати. Вже маю сну
годину.
Й ось на уроці вчителька конспект
перевіряє,
І мене відповідать до дошки
викликає.
Я мовчу і винувато опускаю очі,
А вона не помічає, чути мене хоче.
«Ти зі мною зібралася грати у
мовчанку?»
Я ж кажу їй, що учила до самого
ранку,
А згадати я не можу, бо мені ще
спиться.
На що вчителька сказала: «Сідай.
Одиниця!»
Усенко Яна (учениця 11 класу)
ДО САМОЇ НОЧІ…
Кожен день, і безупинно, я вивчаю
мову,
Весь набір тяжких цих правил
повторюю знову.
Сто разів перечитаю – далі
практикую,
А в думках свій список мрій я
постійно чую!
Спершу справа невідкладна – купатись
у морі…
Ну а ввечері ж, звичайно, –
прогулянка, зорі…
Раптом новина згадалась: «Iphone-7»
вже існує,
«Не відмовилась від нього б», –
думка фантазує…
Схаменулась, потягнулась – почала
спочатку,
Прочитала, подивилась, зробила
зарядку.
Зосередилась на мові: «Розповім, що
згадаю…»
Але все ще у підручник оком
підглядаю.
Подивилася на стелю, помітила пляму,
Потім плавно перейшла на кольорову
гаму,
Не співпадає поєднання в різницю
дюймову,
Тут ударить, немов струмом: «Я ж
вивчаю мову!!!»
На годиннику дванадцять, я ще не
здаюся,
Рідну мову плідно вчу, на неї
молюся.
Позіхаю раз у раз, закриваю очі…
Отак вивчаю мову нашу до самої ночі.
Снігір Марієта (учениця 11 класу)
Я ТІЛЬКИ ЗА УРОКИ
СІЛА...
Як тільки за уроки сіла,
Максим з гітарою забіг,
І я уже сиджу без діла,
І вгору дзвінко летить сміх.
О, як же тяжко розпочати,
Вивчати правила нудні,
Та рідну мову треба знати,
Сумлінно вчити всім й мені!
Немає коментарів:
Дописати коментар