Рекомендую прочитати у вільний час

Учора на одному диханні прочитала роман Валентини Мастєрової "Суча дочка" (Мена,1996-2000 рр.), номінований на Шевченківську премію 2007 р. Текст читається легко. Сюжет розгортається вже з першої сторінки. Письменниця за буденними реаліями змальовує актуальні проблеми людства: зради, аморальності, дикунських стереотипів радянського суспільства, материнства, руйнації українського села. Читаючи роман, не раз серце завмирало від болю. Нам завжди здається, що все погане, що відбувається у світі, ніколи нас не торкнеться. Мабуть, із такими думками  жила й головна героїня твору Оленка. Проте доля їй написала і зраду подруги, і виховання чужої дитини, і зневагу односельців, і три нещасливі історії кохання, і бідність, і тяжку фізичну працю, і самотність, і знахарство. Олена була сильною духом, тому витримала всі життєві випробування, дочекалася свого щастя.