25.07.16

Завершення вступних випробувань на магістратуру з права

Відповідно до Положення про проведення у 2016 році як експерименту вступних випробувань під час вступу на основі ступеня бакалавра на навчання для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 081 «Право» з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.05.2016 № 500 (зі змінами), Міністерством освіти і науки України, утворено фахові комісії з Блоків "Право" і "ТЗНПК" та Блоку "Англійська мова". 23 липня відбулись вступні випробування на магістратуру з права з використанням технологій зовнішнього незалежного оцінювання.

25 липня (історична довідка)


24 липня (історична довідка)

24.07.16

День народження Братів Капранових

Сьогодні, 24 липня, брати Капранови (Капранов Дмитро Віталійович та Капранов Віталій Віталійович), українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі, святкують День народження.  Братам Капрановим належать твори: «Кобзар 2000», «Приворотне зілля», «Розмір має значення», «Закон Братів Капранових»,  «Зоряний вуйко», «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи», «Щоденник моєї секретарки». Перший їхній книжковий проект — каталог книжок поштою «Книгоноша». Включили до першого каталогу всі книжки українською мовою (600) 1998 р. Капранови разом із телеканалом «1+1» та шоколадом «Корона» у 1999 р. організували перший конкурс української гостросюжетної літератури «Золотий Бабай», переможцем якого став роман Василя Шкляра «Ключ». У 2000 р. Віталій та Дмитро очолили видавництво «Зелений пес». Із 2004 року двічі на місяць видають літературну газету «Друг Читача» та ведуть проекти «Книжкові сезони», «Гоголівська Академія».

Моя стаття про роман Братів Капранових "Щоденник моєї секретарки" (с. 99-109)
https://drive.google.com/file/d/0B_0PzmvDEzqubHRjQXJCbGduNGM/view

Мій блог сьогодні святкує ювілей: він набрав 10000 переглядів за 2 місяці


23.07.16

Всесвітній день китів і дельфінів

Із 1986 р. 23 липня святкують Всесвітній день китів і дельфінів.


23 липня (історична довідка)


Пам'ять про П. Беринду

13 (23) липня 1632 р. помер Па́мво Бери́ндаенциклопедист, мовознавець, лексикограф, письменник, поет, друкар і гравер, православний монах. Найвизначніша його праця — друкований український словник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє» (1627), що містив 7 тисяч слів — загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку XVII століття. У «Лексіконі…» застосовано всі основні засоби наукового опрацювання матеріалу, зокрема паспортизацію вокабул (реєстрових слів), ремарки, екземпліфікацію (подання цитат), вказівки на фразеологізми,  зауваження про орфографію, етимологію слова, відсильні ремарки. Також П. Беринда був одним із зачинателів поезії та шкільної драми в Україні. 1616 року видрукував у Львові різдвяний діалог із «На Рождѣство Христа вѣршѣ для утѣхи православнимъ христіанамъ», додавши інші вірші на церковну тематику. У розвитку жанрів української літератури ці вірші були перехідним етапом від поезії до драми.
 

Пам'ять про Антонія Печерського

Сьогодні, 23 липня, православні вшановують память церковного діяча Київської Русі, святого  Анто́нія Пече́рського, родом із Любеча (Чернігівщина). Родоначальник вітчизняного організованого чернецтва, засновник Печерського монастиря Успіння Пресвятої Богородиці та будівничий собору на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Із його ім'ям пов'язують реорганізацію києво-руських монастирів на засадах суворих чернечих традицій Святої гори (АфонГреція).
Прагнучи душевного спокою, юнак викопав печеру, де молився на самоті, згодом вирушив на гору Афон. В одному з монастирів прийняв постриг: Антип став Антонієм. За час свого подвижництва на Афоні він заслужив повагу серед ченців. Проте одної ночі ігумену його монастиря уві сні з'явилась Матір Божа, яка сказала, що руський інок має повернутися на батьківщину, щоб сприяти поширенню слова Божого. У 1013 році Антоній оселився в печері, у селі Берестовому (біля Києва). Після смерті князя Володимира Великого, коли почалася боротьба за владу, Антоній покидає свою обитель і знову мандрує на Афон. Повернувшись лише після утвердження на престолі Ярослава Мудрого й обрання митрополитом першого з місцевих ченців Іларіона, він знову оселився в печері. Носив грубу «власяницю», харчувався тільки рослинною їжею, навіть у дозволені дні утримувався від уживання м'яса. До Антонія почали приходити подвижники та учні, молитвами й постом досягаючи релігійно-моральної досконалості. Потерпаючи від щоденних відвідувачів і прагнучи самотності, Антоній перебрався на сусідню гору й викопав собі нову печеру. Із часом поруч оселилися нові відлюдники. На прохання Антонія князь Ізяслав спорудив на горі дерев'яну церкву. Так був заснований Києво-Печерський монастир. Під час повстання киян, обурених правлінням Ізяслава, Антоній перебирається до Чернігова. На Болдиній горі розпочав будівництво ще одного печерного монастиря. У Чернігові він жив недовго: із поверненням на великокняжий престол Ізяслава Ярославовича повертається до Києва та займається будівництвом собору Успіння Пресвятої Богородиці. Помер преподобний Антоній на 90-му році життя. Його мощі й донині знаходяться в печері, де він у пості та молитві ніс свій чернечий подвиг.

22.07.16

Нехай українська пісня лине в кожну оселю та звеселяє душу