фото
19.01.17
День народження Є. Маланюка
20 січня 1897 р. народився
Євген Маланюк – український
письменник, "імператор залізних строф", культуролог-енциклопедист, публіцист,
літературний критик, сотник Армії УНР, автор поетичних збірок: «Стилет чи
стилос», «Гербарій», «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата», «Вибрані
поезії» , «Влада», «П'ята симфонія», «Поезії в одному томі», «Остання весна» ,
«Серпень», «Перстень і посох», «Поезії з нотатників».
Вітаю з Водохрещем!
Святом
Богоявлення («Водохреща»,
«Ордан», «Ардан», «Йордан», «Відорощі») завершувалося
різдвяно-новорічне дванадцятидення. На Водохреща
обов’язково ходили до церкви. Кульмінаційним моментом свята Богоявлення було освячення води, коли священик занурював
хрест у воду. За давньою традицією ця церемонія проходила 19 січня просто неба,
на берегах річок, струмків, озер. Напередодні свята на льоду спеціально
вирубували великий хрест, потім пробивали
ополонки, а з льоду й снігу робили одне або кілька скульптурних зображень хреста, які нерідко обливали буряковим
квасом, від чого ті набували червоного кольору. Навколо хрестів подекуди
ставили ялинки чи інші вічнозелені дерева.
Багатолюдні хресні ходи до річки влаштовувалися у день Водосвяття в селах і
містах України. Крім церковних корогв та ікон учасники цих процесій несли з
собою запалені «трійці» — три свічки,
перевиті стеблами базиліку, чебрецю та інших квітів. Під час самого водосвяття
в багатьох місцевостях стріляли з рушниць — «розстрілювали коляду». У народі побутувало
повір’я, що ці постріли розганяють вовків, які ходили до «Водохрещ» зграями.
Під час рушничної стрілянини у небо підкидали
голубів, прикрашених стрічками з кольорового паперу. Поява птахів на
Йордана символізувала «Духа Божого», який зійшов в образі голуба з небес на
Христа під час цього хрещення.
Освячену
воду
люди намагалися чимшвидше набрати в посуд і рознести по домівках. Вірили, що в
того, хто зробить це першим, краще буде розмножуватися
худоба і розвиватися все господарство. Орданській воді приписували
чудодійні лікувальні властивості, її давали тим, хто постраждав від пристріту
(вроків), хворим людям і тваринам. Особливо цінувалася вона пасічниками.
Лікувальними та захисними властивостями наділялася не лише сама вода, а й усі
предмети, які мали стосунок до ритуалу хрещення. У багатьох
місцевостях України дівчата і жінки намагалися захопити разом з водою по кілька
камінчиків. Улітку їх клали на городі, що мало збільшити врожай овочів:
капусти, огірків тощо.
В Україні відомий також звичай хрещенських купань. До крижаної купелі в
освяченій воді як до радикального засобу порятунку вдавалися хворі на різні
хвороби люди. У
http://ethnography.org.ua/content/svyato-vodohreshcha
17.01.17
Індивідуальні завдання з української мови та літератури: міжпредметні зв'язки
АНАЛІЗ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ (групова робота)
СТВОРЕННЯ ПРЕЗЕНТАЦІЙ (індивідуальна робота)
І курс, клас української філології
І курс, клас іноземної філології
І курс, фізико-математичний клас
ІІ курс, клас іноземної філології
ІІ курс, клас української філології
18 січня - Голодна кутя (Другий Святвечір)
Готується
тричі:
на Святий Вечір — Багата кутя, перед Старим Новим роком — Щедра кутя й у
переддень Водохрещі — Голодна кутя.
Для приготування куті використовували
спеціально оброблене в ступі пшеничне або
ячмінне зерно. Страва мала бути пісною. Однак
до зерна додавали товчений мак, волоські
горіхи та розпарені родзинки. Варилася кутя в глиняних горщиках. Доброю ознакою вважалося, коли
зерно «підходило», коли верх западав,
— на лиху вість або чиюсь смерть: «Як кутя верх виведе, то добре, а як западе —
на вмируще». Під час приготування куті господиня
квоктала, щоб кури неслися. За звичаєм,
горщик із кутею на покуть відносив наймолодший
у родині хлопчик. Нести горщик годилося новими вовняними рукавичками, які
заздалегідь готували батьки. Ідучи зі стравою,
хлопчик казав: «Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли сіли!»
Потім один раз або тричі кидали кутю на стелю, «щоб бджоли роїлись», бо скільки
прилипне зерен, стільки наступного року розплодиться роїв, народиться ягняток
або вродить лантухів збіжжя. Святу вечерю починали і закінчували кутею.
Поївши, родина сідала на покуті на сіно,
де стояла кутя, і починала квоктати, уподібнюючись курці, яка сидить на яйцях,
для того, щоб квочка гарно доглянула курчат; потім згрібали зі столу трохи сіна
і клали в те місце, де буде сидіти квочка; частину сіна давали також худобі.
Із Водохрещею
пов'язаний обряд «проганяння куті» і
«розстрілювання мороза». Опівночі всі виходили з хати на двір з макогонами,
ложками, іноді й вилошниками, били ними об зовнішні хатні кути, тини чи ворота,
вигукуючи:
Тікай кутя з покутя,
А узвар — іди на базар,
А ви, кури, — на яйця,
Паляниці лишайтесь на полиці,
А Дідух — на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
Якщо на цей час ще залишалася не спожита
кутя, її віддавали худобі. За
повір'ям, на Водохреще душі предків вже повернулися до своїх постійних
пристанищ.
День народження Бенджаміна Франкліна
17 січня 1706 р. — народився Бенджамін Франклін, політичний теоретик, політик,
видавець, вчений, винахідник, цивільний активіст, письменник і дипломат, один
із засновників США,
національний герой США.
Розробив систему управління часу у вигляді піраміди:
16.01.17
Програма підготовки до ЗНО з укр. мови та літ.
https://drive.google.com/file/d/0B_0PzmvDEzquZ3NlUEluNDRXeW8/view?usp=sharing
http://ukrclassic.com.ua/programa-zno
http://ukrclassic.com.ua/programa-zno
14.01.17
Вітаю з Новим роком за старим стилем!
Традиція відзначати Старий Новий рік пов'язана з розбіжністю двох календарів: юліанського календаря "старого стилю" і григоріанського - календаря "нового стилю". Ця розбіжність у XX-XXI століттях становить 13 днів, тому Новий рік за старим стилем відзначається в ніч з 13 на 14 січня.
14 січня (1 січня за старим стилем) християнська церква вшановує пам'ять святого Василія Великого, архієпископа Кесарії Капподакійської. У давнину цей день мав назву Василіва дня і мав вирішальне значення для всього року. Вечір напередодні (нині 13 січня) називався Василівим вечором. Вечір напередодні 14 січня називають "щедрим", оскільки прийнято готувати "щедру кутю" багатий стіл після різдвяного посту.
У Василів вечір їли все найкраще і найсмачніше, що було в хаті: пироги, ковбасу, м'ясо, млинці, пили пиво, вино, горілку. Обов'язковими для новорічного столу були кутя, порося чи якісь страви зі свинини, тому що Святий Василь вважався покровителем свиней. Існувало повір'я, що якщо в ніч перед Василія вдень на столі буде багато свинини, то ці тварини будуть плодитися в достатку і приносити господарям гарний прибуток.
Також на святковий стіл подавали страви, приготовані з зайця і півня: м'ясо зайця їли, щоб бути спритними, як заєць, а півня - щоб бути легкими, як птах.
Ще однією обов'язковою святковою стравою у Василів день була каша. Її приготування супроводжували особливими обрядами, після чого за якістю каші судили про благополуччя в наступаючому році.
У новорічну ніч найстарша з жінок приносила з комори крупу (зазвичай гречку), а найстарший чоловік - воду з колодязя або річки. Чіпати крупу і воду доти, поки піч не стопиться, було не можна. Потім всі сідали за стіл, і найстарша з жінок починала розмішувати кашу у горщику, вимовляючи при цьому певні ритуальні слова. Потім всі вставали з-за столу, а кашу господиня ставила у піч - з поклоном. Готову кашу діставали з печі і уважно розглядали. Якщо горщик був повним, а каша наваристою і розсипчастою, то можна було чекати щасливого року і багатого врожаю. Якщо каша вилазила з горщика, або горщик тріскався - це не обіцяло господарям будинку нічого хорошого, таку кашу не їли, а кидали в ополонку, що було свого роду шансом змінити долю.
Обряди першого дня нового року було направлено на забезпечення благополуччя як в окремих сферах селянської діяльності, так і у всьому народному господарстві в цілому. Обряд посівання, який проводився вранці у Василів день, проводився для отримання хорошого урожаю в новому році. Цей давній обряд відомий також під іншими іменами: авсень, овсень, усень. Сутність його полягала в тому, що діти, зібравшись разом перед обідньою, ходили по хатах сіяти з рукава або з мішка зерна вівса, гречки, жита та інших хлібів і при цьому співали засівальну пісню.
Господарі давали посипальнику що-небудь у подарунок, а розкидане ним зерно ретельно збирали, зберігали до весни і при посіві ярих змішували з іншими насінням.
Василів вечір вважався в народі часом найбільш точних і вірних ворожінь, які проводилися протягом усього святочного періоду. Особливо на нього чекали незаміжні дівчата. Вони вірили, що у Василів день наворожиш, то обов'язково здійсниться. Найбільш характерними новорічними ворожіннями були ворожіння на врожай, сімейні ворожіння про долю і ворожіння на страву (засновані на принципі витягування жереба).
У ніч на Старий Новий рік традиційно ліпили вареники з сюрпризами. У кожній місцевості значення таких сюрпризів могли відрізнятися.
До 1918 року прихід Нового року потрапляв на період святок, тому всі народні новорічні прикмети більш застосовують саме до Старого Нового року.
Люди вірили, що якщо вранці в день Нового року першою в будинок прийде жінка, то це неминуче принесе нещастя, якщо чоловік - щастя. Якщо у день Нового року в будинку є гроші - весь рік будеш ти їх потребувати, але тільки за умови, якщо нікому не даси борг. Відомі й інші прикмети: "Якщо перший день у році веселий (щасливий), то і рік такий"; "Випав на Новий рік сніг або туман віщує врожай"; "Повна ополонка води і туман на Новий рік віщують великий розлив"; "Якщо ніч після Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік"; "Якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо гарним буде садовий врожай"; "Якщо іній рясно вкриває дерева, урожай зернових та гарний медозбір; а коли тепло, то літо буде дощовим; який перший день у Новому році, такий і рік буде"; "Якщо відлига, то чекають теплого літа".
Підписатися на:
Дописи (Atom)