1. Написати диктант, пояснити орфограми й пунктограми.
Дитяча цікавість (Бойко Н., Василенко А. Сам собі вчитель)
А вранці знову
сліпучість і біло..сніжність і як..йсь уже не..страшний після ночі двигіт
ударів по вс..м узбереж..ю. Б..є море сяє побережною смугою дарма..що світ
сірий сієт..ся дощ. Ліс на гірс..ких круто..схилах мокро чорніє лише шапки гір
як марсіанс..кі полюси з..верху до половини вкриті інеєм. По..між каскадами
підгірних будиночків із..по..між весняної набухлості ще темних садків
де..не..де пробиваєт..ся рожеве клубовин..я мигдаль цвіте. Цвіте ран..ьо аж
ніби проти..сезон..о.
Що..ранку з дал..чі побережної
з..являєт..ся він. Син ч..йсь. Хлопчик того віку коли фантазія цвіте й берегові
дітлахи почувають себе (М,м)агел..анами. Десь аж із..під рибал..с..кого обрію
із..над сліпучої смуги прибою як учора
та поза..вчора з..являєт..ся його темненька щуплява постать. Усе виразніше
проступає крізь мжичку іде узбереж..ям і мені одразу стає якось тепліше
відрадніше на душі. Гори в пошматован..ім прядиві хмар сиво й мокро обснували
на схилах ліси море жене й жене круто..гриві вали буйок не..зникний ні..в..яку
погоду хилитаєт..ся серед лиснючої гойдави бурунів пірнає та вир..нає між ними
самотній а тут так..само самотній на
всім узбереж..і з..являється хлопчик.
Мабуть син рибал..с..кий.
Цікаво йому спостерігати як
іржаві погнуті рейки з к..пучої піни вишугнуть і знову сховаються в
ш..л..сткім мов весіл..на фата шумовин..і. Довго можна дивитися як лиже вода
кострубату брилу як на..мить огортає прозорою т..кучою плівкою уламок сходів
отих що зц..ментовані пер..кособоч..ні світять із..під шару тонкої води плитами
білого по..декуди тілесно..рожевого каменя серед грубих б..тон..их брил ці плити
біліють так ніжно мов..би мають
в собі щось
справді античне.
2. Побудувати схеми речень, визначити види складних речень (Н. І. Бойко, В. М.
Бойко, Г. М. Вакуленко, Л. Б. Давиденко,
Н. М. Пасік, В. М. Пугач. Сучасна укр. літ. мова: лаб. роб.: вид. 2-ге,
доп. й переробл. - Ніжин, 2013).
1.
Схили гір кучерявилися густою гривою лісу, але подекуди міжгір’я так звужувалося,
що перетворювалося на темну й вогку кам’яну щілину проміж двох прямих
прямовисних скель (Тул.). 2. Ти не сумуй – ще зелені сповна, ще розлилися так
шовково трави, ще лісовик зелену службу править і літо в ряст заплутало човна
(Кит.). 3. Постукає до мене дощ осінній, влетить в хустині з вовни хуртовина –
і плакатиму, що покриє іній вікно із сонцем й запахом полину… (Карп.). 4. Якщо
зранку бджоли весело, стрімко літають, так і знайте: день буде погожий,
сонячний (Гонч.). 5. Увечері горіло багаття на галявині поміж дубів, і коли
стемніло, то жар перетлілого дубового листя нагадував зірки на небі, до яких
можна було торкатись пальцями (Гуц.) 4. Коротшають
повільно гожі дні, видовжуються тіні на стіні, один за одним коники зникають;
обітована міниться зоря, та вже ніхто нічого не чекає у падолисті дат календаря
(Москалець). 5. Вітру майже не було, але той легіт, що ледве ворушив листя, ніс
у собі перше відчуття осені та холодів (В.Шевч.). 6. А далі в мій сон залітають
лебеді, їх стільки, скільки може бути лише в сні (Ст.). 7. Увійшовши в хащі, де
повно птиць, уяви: природа – майстерня Бога, по якій блукає твоя знемога
(Андрух.). 8. Перший напад на громадські права було відбито, але тухольці не
радувалися завчасно: вони добре знали, що се тільки перший напад і що за ним
треба чекати інших (Фр.). 9. Молодість
минула, старість іще не надійшла, й котиться річка твого життя до безмежного
моря, в якому й зникає безслідно, мов краплина (Гуц.). 10.Ось стежка до твого
дому повз молоді, посаджені тобою яблуні, ось і малинник, у якому копошиться
їжак, гніваючись, що ти досі не налив йому у блюдечко біля порога молока
(Дрозд). 11.Хто не спав, міг бачити це: в снопах світла, під повним паруссям,
майже непомітно рухався, повертаючись із плавби, “Оріон” (Гонч.). 12.Воли собі
ступають, земля ходить круг сонця, планети творять свою путь, а чоловік лежить
на возі і їде (Вин.).
Немає коментарів:
Дописати коментар