13 серпня 1964 р. народився сучасний український
письменник-інтелектуал, кандидат філологічних наук, член
Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу Степа́н Васи́льович Процю́к. У 90-их рр. ХХ ст. був членом літгурту «Нова дегенерація».
С. Процюк – автор романів («Інфекція»,
«Жертвопринесення», «Тотем», «Троянда
ритуального болю», «Руйнування ляльки», «Маски опадають повільно», «Чорне
яблуко», «Десятий рядок», «Під крилами великої Матері»), збірок есеїв («Лицарі стилосу і кав'ярень», «Канатоходці», «Аналіз
крові», «Тіні з'являються на світанку»), повістей
/ збірок повістей («Шибениця для ніжності», «Серафими і мізантропи», «Бийся
головою до стіни»), творів для дітей
(«Марійка і Костик», «Залюблені в сонце» (Друга історія Марійки і Костика),
«Аргонавти» (Третя історія Марійки і Костика)) тощо. Він є лауреатом багатьох національних літературних премій: премії
журналу «Кур'єр Кривбасу» (1998–2003), премії «Благовіст» (2000), міської
літературної премії ім. І.Франка (2002), обласної літературної премії ім. В.
Стефаника.
