1. Підготувати есе у формі відео "Як можна використати знання з історії, української та зарубіжної літератури, художньої культури в процесі вивчення рідної мови?"
2. Виконати онлайн-тести:
3. Переглянути відеоуроки з теми "Складне речення з різними видами зв'язку":
4. Визначити різновиди речень, побудувати схеми:
1. Вишневі садки, ружі понад плотом, криниці, біленькі хатки – все це Україна, неповторна і чарівна, все це входило і входить у той дух, який творить націю.
2. Хочу говорити про пісню, тому що без неї не можна уявити народного життя: вона обіймає всі сторони людської поведінки і діяльності, всю глибоку, багатогранну палітру душевних переживань.
3. На груші, що ніби ще цвіла, жовтіли кругленькі пахучі гнилички й осипалися додолу, а деревцята на розсаднику підросли, уквітчалися густим листям.
4. Коли на городі з’являвся перший пуп’янок огірка чи зацвітав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тоді в блакитнавих очах її назбирувалось стільки радості, наче вона була скарбничим усієї землі.
5. Ця чудова купальська ніч творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось незнаних птахів, на галявині, що світилася феєричним сяйвом, завели свій танок лісові дівчата-мавки.
6. Там, де калинно шепочуться з вітром роки, там, де світанок спадає на ожеледь ночі, в білому вальсі кружляють дві юні руки, в білому вальсі палають закохані очі.
7. Українське слово не просто заявило про своє воскресіння: воно довело на повен голос, що не підвладне ні русифікації, ні онімечуванню, ні мадяризації, що воно – велике слово великого народу.
8. Жовтогаряча осінь стоїть над Осокорами, розкинувши високо над землею блакитні небеса; по садах загуляли золоті падолисти, та ще срібне павутиння літає в повітрі, снує свою дивну пряжу над перелазами.
9. Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер стає чутнішою мова роси, напівроздягнених дерев і вчорнілих задуманих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок.
10. Мати перша у світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину, вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і як у розквітлому соняшнику ночує оп’янілий джміль.
11. Скільки оком сягнеш, розпростерся хвилястий, зелений океан, збрижений велетенськими химерними хвилями, що йшли одна за одною: то ліс підіймався на кряжі гір, опускався і знову підіймався...
12. Ранок – це рожева птаха, що прилiтає iз-за Княжої гори, за рожевою птахою прилiтає бiлою птахою день, на змiну бiлiй птасi прилiтає сiрою птахою вечiр, а вже нiч прилiтає з Княжої гори птицею чорною.
13. І марили айстри в розкішнім півсні про трави шовкові, про сонячні дні, – і в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не в’януть, де вічна весна…
14. Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя.
15. Ясноока поетова муза з дитинною мудрістю прагне зазирнути в глибини й праглибини сутнього, все довколишнє її щиро дивує, бо ж стільки життя таїть у собі речей значних, загадкових, бо ж взагалі в житті нічого нема неістотного.
Автор - Червяк Марія
Автор - Гребеник Ольга
Автор - Кисіль Ольга
