Керівник генерального освітнього департаменту Естонії Ірене Кюосаар під час І Міжнародного освітнього Інтернет-марафону, у виступі "Компетентні й мотивовані викладачі та директори шкіл" зазначила, що вчителі мають 35 год. тижневого навантаження, не зобов'язані проходити чергову атестацію, курси підвищення кваліфікації, працюють на контрактній основі, отримають запобітну платню згідно домовленості з директором, а не на основі наукового ступеня, звання; поурочні конспекти не є обов'язковими, ніким не контролюються; директора школи обирають на конкурсній основі; школи здійснюють самооцінку; Міністерство освіти втручається в діяльність школи лише тоді, коли там виникають проблеми.
- Будні роблять людей буденними.
- У переможних боях теж бувають полеглі.
- Взагалі мені здається: все наше життя – це чекання
найгіршого і надія на краще.
- Виховуючи
свою дитину, ти виховуєш себе.
- Жінка – як музика, її можна любити, навіть не дуже
розуміючи.
- Звичайно ж, Гоголь – це російський письменник, але це –
український геній.
- І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж
шлунок.
- І
якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна
держава.
- Кожному поколінню сняться свої кошмари.
- Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже
насолода, радість.
- Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
- Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
- Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
- Мені потрібен космос її очей.
- Мені потрібне слово, а не слава.
- Моя свобода завжди при мені.
- Мудрість мужчини - промовчати, коли говорять стихії.
- Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а
тоді, коли піднімає меч.
- Музика
– це мова почуттів.
- Настане час – і піде все в архів.
- Нікчемність – рідна сестра підлості.
- Письменник повинен мати долю, а не кар’єру.
- Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило
турботи про долю іншої людини.
- Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її
узяти.
- У
всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це –
фактор відчуження.
- У кожного своя пустеля і свої міражі.
- У мене душа, було, піснями аж бринить.
- Шкода,
що в жінках так швидко вмирає Ассоль.
- Шляхи
розходяться, а спогади залишаються.
- Я всіх люблю, аби не заважали.
