Цитати Ліни Костенко

• Будні роблять людей буденними.
• У переможних боях теж бувають полеглі.
• Взагалі мені здається: все наше життя – це чекання найгіршого і надія на краще.
• Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
• Жінка – як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
• Звичайно ж, Гоголь – це російський письменник, але це – український геній.
• І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок.
• І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
• Кожному поколінню сняться свої кошмари.
• Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
• Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
• Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
• Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
• Мені потрібен космос її очей.
• Мені потрібне слово, а не слава.
• Моя свобода завжди при мені.
• Мудрість мужчини - промовчати, коли говорять стихії.
• Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч.
• Музика – це мова почуттів.
• Настане час – і піде все в архів.
• Нікчемність – рідна сестра підлості.
• Письменник повинен мати долю, а не кар’єру.
• Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
• Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.
• У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження.
• У кожного своя пустеля і свої міражі.
• У мене душа, було, піснями аж бринить.
• Шкода, що в жінках так швидко вмирає Ассоль.
• Шляхи розходяться, а спогади залишаються.
• Я всіх люблю, аби не заважали.