18.06.17

Цитати Ліни Костенко


  • Будні роблять людей буденними.
  • У переможних боях теж бувають полеглі.
  • Взагалі мені здається: все наше життя – це чекання найгіршого і надія на краще.
  • Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
  • Жінка – як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
  • Звичайно ж, Гоголь – це російський письменник, але це – український геній.
  • І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок.
  • І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
  • Кожному поколінню сняться свої кошмари.
  • Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
  • Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
  • Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
  • Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
  • Мені потрібен космос її очей.
  • Мені потрібне слово, а не слава.
  • Моя свобода завжди при мені.
  • Мудрість мужчини - промовчати, коли говорять стихії.
  • Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч.
  • Музика – це мова почуттів.
  • Настане час – і піде все в архів.
  • Нікчемність – рідна сестра підлості.
  • Письменник повинен мати долю, а не карєру.
  • Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
  • Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.
  • У всіх народів мова це засіб спілкування, у нас це фактор відчуження.
  • У кожного своя пустеля і свої міражі.
  • У мене душа, було, піснями аж бринить.
  • Шкода, що в жінках так швидко вмирає Ассоль.
  • Шляхи розходяться, а спогади залишаються.
  • Я всіх люблю, аби не заважали.

Немає коментарів: