1.«Живучи
цілий
вік
таким життям,
вона звикла
до його
сама, раділа
всякій
удачі,
допомагала
в розбишацьких
затіях...».
2.«Як промінь ясного сонечка, пробившись між зелену густу листву, в затишку та в холодочку, горить і звеселяє гущавину — так іскорка одради зажевріла в старих Мотриних очах, розлилася радістю по всьому сухому виду! Мотря кинулась обнімати невістку, як рідну дитину».
3. «Вранці пішла жалітися у волость — не за крадіжку, а за те, що її «волоцюга побив...».
4.«А ще кажеш: немає правди між людьми! А де ж у тебе правда?.. де?..».
5.«Оже їй-богу, час тобі вже вмирати. Дивись: зуба в роті немає, а ти ще й досі живеш — марно тільки хліб переводиш!».
6.«Як вовчиця, оберігаючи дітей, уся наїжиться, жде тільки одного замаху, щоб разом кинутись на свого ворога — так вона — гордо й призро дожидала ще хоч одного слова...».
2.«Як промінь ясного сонечка, пробившись між зелену густу листву, в затишку та в холодочку, горить і звеселяє гущавину — так іскорка одради зажевріла в старих Мотриних очах, розлилася радістю по всьому сухому виду! Мотря кинулась обнімати невістку, як рідну дитину».
3. «Вранці пішла жалітися у волость — не за крадіжку, а за те, що її «волоцюга побив...».
4.«А ще кажеш: немає правди між людьми! А де ж у тебе правда?.. де?..».
5.«Оже їй-богу, час тобі вже вмирати. Дивись: зуба в роті немає, а ти ще й досі живеш — марно тільки хліб переводиш!».
6.«Як вовчиця, оберігаючи дітей, уся наїжиться, жде тільки одного замаху, щоб разом кинутись на свого ворога — так вона — гордо й призро дожидала ще хоч одного слова...».
