Зустріч випускників

Олена Іськова

На зустріч випускників

Нас на віки школа поєднала,

Юність в нас була на всіх одна.

І любов, мов квіти, засівала

Нас життя розкидало по світу,

В наші душі сонячна весна.

Мов насіння, та чіплялись ми

Проростали  власними дітьми.

За найменший ґрунт і теплим літом

Вже й на світ з’явилися онуки,

Все частіше згадую наш клас,

(Боже мій, як швидко плине час),

Та чим далі день стає розлуки

Вчителів, що відійшли у вічність,

Ми змінились, трохи споважніли,

Хто із нас пішов за ними вслід…

Пам’яті горять невтішно свічі,

Наших душ розтоплюючи лід.

Не стрічки у косах—сивина.

Ми зібрались в рідній наший школі

Тільки очі геть не постаріли,

Тільки в душах світиться весна.

Тож вам літ, здоров’я і любові

Я бажаю, щоб іще не раз

Пригадати зоряний наш час.