12.05.17

Дякую за 90 000 переглядів мого блогу!!!


Завдання для учнів І ін. філ. "Практика з укр. літ."

Виконати індивідуальне завдання: підготувати презентацію на задану тему.
Зразок виконання завдань:
№ 1 "Візитка письменника"
№ 2 "Літературний паспорт художнього твору"
№ 3 "Знайди зайве" (фото письменників)
№4 "Знайди зайве" (художні твори письменників)

"Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість (В. Винниченко "Момент"): чи, справді, це так???

Пропоную обговорити це питання в коментарях


11.05.17

День народження геніальної жінки з Тернопільщини - Софії Окуневської

12 травня 1865 р. народилася Софі́я Окуне́вська-Мораче́вська, українська громадська діячка та учасниця феміністичного руху, перша випускниця університету та жінка-лікар в Австро-Угорщині. Її батько, священик Анастас, був доктором медицини. Дядько Кирило один із перших українців, що здобули вищу фармацевтичну освіту. Рано, у 5 р., залишилася без матері, тому виховувалась у тітки Теофілії Окуневської-Озаркевич. Софія 1885 року блискуче склала іспити при Львівській академічній гімназії, чим викликала сенсацію в усій Галичині. Юліан Кобилянський був у захваті від її здібностей. Оскільки в Австро-Угорщині жінок не приймали до університетів, у 1887 році Софія та її своячка Наталія Кобринська вступили до вишу у Швейцарії. 1896 р., ставши першою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині та першою українкою Галичини, що здобула університетську медичну освіту. У першому жіночому альманаху «Перший вінок» під псевдонімом Єрина опублікувала оповідання «Пісок. Пісок!», розвідку «Родинна неволя в піснях і обрядах весільних». 1896 р. Окуневська отримала вчений ступінь доктора медицини в Цюрихському університеті. Софія Окуневська практикувала у Швейцарії, Чехії, у місті Львові. Померла в лікарні від гнійного апендициту. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові. Поряд із нею пізніше поховали її сина Юрія, доньку Єву, чоловіка Вацлава, внучку Софію.

Вірш про В. Винниченка (авторка - Інна Гопка)

І це все  лиш момент  його життя,
Жорстокого, тюремного буття,
Але весь час не здавався він,
бо народився в  сім’ї вільній – без рабів.
Не мало перешкод йому вдалося подолати,
Та й за кордон своєї Батьківщини виїжджати,
Але все подолав: і горе , й зло,
Щоб у країні нашій все було.
У землях чужих він життя доживав,
Ховав свої надії всі на дні,
Та не подумав би що хочем  ми,
Його читати в майбутні наші дні.
Свій захват ми не зможем  подолати,
Хоч нами й керує зла війна,
Ми точно будем пам’ятати –
Момент – це є і все життя.
Ти, любий друже, подивись на сонце,
Згадай усе життя своє,
Помилуйся у своє віконце,
Молися за життя братів святе.
Моє вітання всім тим українцям ,
Хто в творах Винниченка щось вбачав,
Перепишіть історії сторінки,
Будьте тим, хто державу виручав.

Фільм "Момент" за новелою В. Винниченка