І
це все лиш момент його життя,
Жорстокого,
тюремного буття,
Але
весь час не здавався він,
бо
народився в сім’ї вільній – без рабів.
Не
мало перешкод йому вдалося подолати,
Та
й за кордон своєї Батьківщини виїжджати,
Але
все подолав: і горе , й зло,
Щоб
у країні нашій все було.
У
землях чужих він життя доживав,
Ховав
свої надії всі на дні,
Та
не подумав би що хочем ми,
Його
читати в майбутні наші дні.
Свій
захват ми не зможем подолати,
Хоч
нами й керує зла війна,
Ми
точно будем пам’ятати –
Момент
– це є і все життя.
Ти,
любий друже, подивись на сонце,
Згадай
усе життя своє,
Помилуйся
у своє віконце,
Молися
за життя братів святе.
Моє
вітання всім тим українцям ,
Хто
в творах Винниченка щось вбачав,
Перепишіть
історії сторінки,
Будьте
тим, хто державу виручав.