Для отримання результату державної
підсумкової атестації з української мови у 2017 році випускникам
загальноосвітніх шкіл необхідно взяти участь у зовнішньому незалежному
оцінюванні з цього предмета.У 2017 році тест ЗНО з
української мови та літератури включатиме в себе дві частини завдань: мовну і
літературну. Для
ДПА
з української мовивипускнику
школи необхідно виконати мовну частину завдань тесту. Результат виконання цих
завдань буде зарахований як держана підсумкова атестація.
У 2017 році мовний блок тесту включає 34
завдання. Максимальна кількість тестових балів, що може набрати учасник ЗНО,
правильно виконавши всі завдання мовної частини тесту дорівнює 68 балам.На
підставі кількості тестових балів, яку набрав учасник тестування за виконання
завдань мовного блоку, буде визначена його оцінка за 12-бальною шкалою.Для визначення результатів учасника зовнішнього оцінювання
за 12-бальною шкалою використовується Таблиця переведення тестових балів в
шкалу 1-12 балів (вона оприлюднюються Українським центром оцінювання протягом
двох-трьох тижнів після проведення тесту і тільки після перевірки правильності
виконання завдань кожного учасника тестування). За підсумками тестування
Український центр оцінювання якості освіти надсилає загальноосвітнім навчальним
закладам результати тестування кожного учасника з української мови, які
зараховуються як результати ДПА.
Щиро вітаю Юрія Олексійовича та Юрія Івановича з Днем ангела!!! Нехай Святий Юрій вас оберігає від життєвих незгод, посилає любов, достаток, божу ласку.
6 травня –День Святого Юрія, покровителя
хліборобства й скотарства у всіх християнських народів. Він зображується
лицарем на білому коні зі списом у руках, яким забиває дракона. За
християнською легендою, Юрій урятував дівчину
в Лівії, яка була принесена в жертву
драконові.
Вважається, що на Юрія «весна
сходить на землю»,
а сам святий цього дня «відмикає землю».Існує звичай обливати водою пастуха, щоб накликати
дощ.Колись
наші предки в цей день до схід сонця збирали росу і хворі промивали нею очі,
дівчата вмивалися, щоб бути красивими, старші люди мочили голову, щоб
не боліла, господині кропили цією росою
домашню птицю, щоб
плодилися курчата.Цього дня вперше виганяли
худобу
на пасовисько.За
народнім віруванням, у день Святого Юрія звірята з одного гнізда сходяться
докупи і розмовляють між собою, а потім знову розбігаються світами. Дівчата ворожать
на женихів. Почувши зозулю, дівчина запитує,
чи довго їй залишатися в батьковій господі. Якщо зозуля більше не куватиме, то
дівчина цього року вийде заміж, якщо куватиме,
то треба рахувати, скільки разів, – стільки років
ще чекати їй заміжжя.
Феодосій
Печерський помер 3 травня 1009 р. Це святий Православної церкви,
преподобний, один із основоположників чернецтва на Русі, видатний церковний і
політичний діяч другої половини XI ст., ігумен
Києво-Печерського монастиря.Став монахом у 1032 р., за князя Ярослава Мудрого. За іншою ж версією,
Феодосій у рідному с. Василів близько
двох років прожив суворим життям у власноруч викопаній печері, а вже потім
прийшов до Антонія Печерського. Мати, дізнавшись про чернецтво сина, наполегливо
умовляла Феодосія повернутися до рідної домівки. Але він запропонував їй самій
прийняти постриг. Після довгих роздумів зважилась на цей рішучий крок і
прийняла чернецтво у київському монастирі святого Миколая. Поступово навколо
Антонія збиралися інші ченці, які розширювали печеру та влаштували в ній церкву
і келії. До 1056—1057 рр. їх налічувалося 13 разом з Антонієм — символічне
число для християнства. Серед них були: Никон Великий, Мойсей Угрин, Феодосій
Печерський, Іларіон Схимник, Варлаам, Єфрем, Агапій Печерський, Василь і Федір
Преподобномученики, Марко Печерник, Єремія Прозорливий, Євстратій Постник,
Никон Сухий, Ісакій Затвірник.Феодосій Печерський був обраний ігуменом в
Києво-Печерському монастирі 1059 чи 1060 р., а згідно з офіційною
історіографією – 1063 р.
До Феодосія
Печерського почали приходити князі та знатні люди, котрі вважали за честь
жертвувати на користь обителі. Це дало змогу розпочати будівництво наземного
монастиря, який мав прийти на зміну тісним печерним келіям та невеликій каплиці
— церкві в ім'я Святої Богородиці. Нова
дерев'яна церква Різдва Богородиці була споруджена 1062 р. на вершині
надпечерного пагорба, подарованого князем Ізяславом Ярославовичем. Довкола
розташувалися келії ченців у вигляді окремих будинків, трапезна із поварнею та
комори. Уся територія була захищена огорожею з монастирською брамою на
західному боці. Таким чином за ігуменства Феодосія впродовж кінця 50-х —
початку 60-х років ХІ ст. розпочалося формуванняархітектурного ансамблю
Києво-Печерської лаври.
На відміну
від Антонія, Феодосій був противником
відлюдництва, вважаючи, що ченці повинні жити громадою в обителі. Тому,
невдовзі після переселення до наземного монастиря, коли кількість іноків
досягла 100 осіб, необхідно було запровадити статут чернечого життя: на території монастиря не заборонялося
перебування прочан і навіть жінок; іноки поділялися на велико- і малосхимники; ченці
повинні займатись читанням книг у вільні від виконання послуху дні тощо.
У добу
ігуменства Феодосія в Києво-Печерському монастирі було започатковано книжкову справу — переписування, написання та
збирання рукописних книг.
Останні часи
життя Феодосія Печерського описані в «Житії Феодосія Печерського» Нестора
Літописця та у «Повісті врем'яних літ» Провівши Великий піст у своїй келії,
зустрівши Великдень, Феодосій захворів. Через 5 днів, на зібранні братії був
обраний новий ігумен Стефан. Наступного дня хворого відвідав князь Святослав із
сином Глібом, a Феодосій дав останні настанови новому ігумену. На восьмий день
після Великодня о 2.00 годині ночі 3
травня (за старим стилем) Феодосій
Печерський помер. За заповітом, поховали його у тому одязі, який завжди
носив, у Дальніх печерах, де він жив і усамітнювався під час Великого посту.
Питання про
канонізацію Феодосія Печерського було порушено у Києво-Печерському монастирі на
початку ігуменства Никона Великого (1078—1088). У зв'язку з цим під його
керівництвом Нестор Літописець написав твір «Житіє преподобного отця нашого Феодосія,
ігумена Печерського». Продовжив справу Никона Великого п'ятий ігумен Києво-Печерського
монастиря Іван. 1091 року ченці Києво-Печерського монастиря вирішили відкрити
мощі Феодосія для доведення їхньої нетлінності, що є необхідною умовою
канонізації, і перенести їх до Успенського собору. 13 серпня ігумен Іван,
Нестор Літописець та двоє довірених ченців уночі провели розкопки келії
Феодосія, під ранок нарешті відшукавши домовину. Уранці мощі Феодосієві із
тем'яном та свічками, і принесли й перенесли до рідної церкви Успенського собору.
1103 р. ім'я Феодосія Печерського за наполягання князя було внесено до
Синодика.1619 р. архімандрит Києво-Печерського монастиря Захарій Копистенський
помістив у святкову мінею (Анфологіон) поруч із вселенськими та
загальноруськими святими імена 24 Печерських преподобних.1762 р. церква
проголосила 45 преподобних у Дальніх печерах і 73 у Ближніх печерах святими. 1240 р., напередодні
монголо-татарського спустошення, мощі були заховані ченцями «під спудом»
Успенського собору так, що їхнє місцезнаходження досі залишається невідомим.
