22.07.16

Україна на пісенному конкурсі "Євробачення"

Олександр Пономарьов «Hasta la Vista» (14 місце, 2003 р.)
Руслана «Wild Dances» (1 місце, 2004 р.)


«Ґринджоли» «Разом нас багато» (19 місце, 2005 р.)

Тіна Кароль «Show me your love» (7 місце, 2006 р.)
Вірка Сердючка «Dancing Lasha Tumbai» (2 місце, 2007 р.)
Ані Лорак «Shady Lady» (2 місце, 2008 р.)
Світлана Лобода «Be My Valentine!» (12 місце, 2009 р.)
Alyosha «Sweet People» (10 місце, 2010 р.)
https://www.youtube.com/watch?v=v4e75-FppKI
Міка Ньютон «Angel» (4 місце, 2011 р.)
https://www.youtube.com/watch?v=g_xRmEkR6KE
Гайтана «Be My Guest» (15 місце, 2012 р.)
https://www.youtube.com/watch?v=md5jNd5LWxQ
Злата Огнєвіч «Gravity» (3 місце, 2013 р.)
https://www.youtube.com/watch?v=MmIVF8Pmf2o
Марія Яремчук «Tick-Tock» (6 місце, 2014 р.)
Джамала «1944» (1 місце, 2016 р.)



22 липня (історична довідка)


Пам'ять про Богдана Ступку

22 липня 2012 р. помер Богда́н Сильве́стрович Сту́пка, український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії, Народний артист УРСР, Народний артист СРСР, Герой України. За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно, 100 – на сцені. Дебютував у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою»  (роль Ореста Дзвонаря). Акторською майстерністю Богдан Ступка вразив глядачів у фільмах: «Чорна рада» (роль Івана Брюховецького), «Молитва за гетьмана Мазепу» (роль Івана Мазепи), «Вогнем і мечем» (роль Богдана Хмельницького), «Таємниця Чингісхана» (роль Чингісхана), «Червоні дзвони» (роль  Олександра Керенського) та ін. У 2004 знявся в українській версії телевізійної гри «Форт Байяр» (телеканал «1+1») у ролі Мудрого Мольфара, який задавав загадки гравцям.

Більш детально дивися тут: https://uk.wikipedia.org/wiki


Пам'ять про Олександра Олеся

22 липня 1944 року помер Олександр Олесь (Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба), український письменник, поет, драматург, представник символізму, батько поета та політичного діяча Олега Ольжича. Автор творів: «Айстри: Вибрані поезії», «Бабусина пригода», «Вибір поезій 1903—1923», «Два хлопчики: Збірничок віршів для дітей молодшого віку», «З журбою радість обнялась», «Злидні», «Княжа Україна», «Лісовий Цар Ох», «Микита Кожум'яка», «На провесні», «Солом'яний бичок» та ін.

"Пам'ятай"
"О слово рідне...!
"О панно Інно..."
"І сниться сон мені"
"Сміються, плачуть солов'ї"


21.07.16

Нам треба повчитися такій щирості, дружелюбності й безмежній відданості...

"Хатіко - найвідданіший друг"

Відеоурок "Словосполучення" (11 клас) (автор - Бутурлим Тетяна Іванівна)

Немає нічого неможливого... Кілька днів старань - і ось результат...
ДИВИТИСЯ ВІДЕОУРОК




День великомученика Прокопія

21 липня 2016 р. – День великомученика Прокопія. При народженні батьки (батько Христофор – християнин, мати Феодосія – поганка) дали йому ймення Неаній. Феодосія виховала сина язичником, навчила поклонятися ідолам. У юнацькому віці віддала його на військову службу до римського імператора Діоклітіана. Імператору хлопець сподобався, тому залишив його в царських палатах. Згодом зробив його воєводою і відправив з військом у єгипетське місто Олександрію, аби переслідувати й мучити християн. Проте Неаній сказав: «Царю, я чув про тих людей, вони шанують якогось Сина Божого, названого Христом, непохитні у вірі, швидше помруть, ніж покинуть Христа і нізащо не поклоняться нашим богам. Тому я думаю, що ми не зможемо навернути їх до нашої віри». На що цар відповів: «Якщо Він – Бог, то чому не врятувався від рук євреїв? А якщо Він Собі не міг допомогти, то як може допомогти комусь іншому?» Після цього Неаній вирушив переслідувати християн. У сирійському місті Апамеї стався землетрус, засяяла блискавка, прогримів гучний грім – усі воїни померли. А воєвода почув з неба голос Ісуса Христа, пояснив, що перетерпів муки добровільно, аби визволити грішників із рук диявола, воскресити померлих. Так Неаній став обраним Господом, замовив у ювеліра золотий хрест. Тепер він воював не проти християн, а проти варварів і перемагав їх силою Христовою, підкорюючи їхні країни. Коли ж Неаній побив усіх ідолів материних, та поскаржилася імператору. Той наказав жорстокому Юсту катувати невірного, якщо не повернеться до рідної віри. Прийнявши катування (пронизування тіла залізними кігтями), молився: «Боже, укріпи мене, раба Твого, на осоромлення ворога і на славу пресвятого імені Твого!» Уночі у в’язницю зявилися два ангели, а згодом Ісус Христос, який зцілив його та охрестив  Прокопієм. Коли вранці люди побачили білосніжне тіло мученика,  то викрикували: «Бог Ненаній, допоможи й нам!» У храмі Прокопій промовив: «Нечестиві ідоли, бійтеся Бога і сили хреста: ідіть з місць ваших і розлийтеся як вода». Ідоли роздробилися й перетворився на воду. Це чудо всіх дуже здивувало: «Християнський Боже, допоможи і нам». Нажаханий правитель наказав повернути в'язня до темниці. 2 загони воїнів прийняли християнство, за що були позбавлені голів. Навіть мати Прокопія заявила, що вона раба Христова. За це була ув’язнена. На черговому суді правитель знову наказав катувати святого Прокопія, але, побачивши своє безсилля, із соромом і сумом пішов додому, а згодом захворів і помер. Коли Прокопій був у темниці, до нього приносили хворих, яких він оздоровлював і виганяв бісів. Після смерті Юста новим правителем став Флавіан  – ще жорстокіший язичник. Дізнавшись про святого Прокопія, він наказав негайно відсікти тому голову. Але як тільки підняв меч свій, помер. Ще 6 днів святий сидів у темниці. Потім знову було судилище. Святому завдавали все нових і тяжчих ран, які натирали сіллю й оцтом; 2 години тримали руку  у вогні. Потім святого мали кинути у піч, але при вході туди Прокопій вчинив на собі знак хреста – і вогонь вийшов з печі, спалив катів його. Сам святий відчував лише прохолоду. Правитель видав указ відсікти святому голову. Коли його привели на місце страти, він попросив можливості помолитись і, ставши обличчям на Схід, підніс руки до неба, молився за місто, за людей бідних, сиріт, удів, аби Господь усіх їх охороняв. Коли Прокопій завершив молитву, то почув голос з неба, який обіцяв виконати всі прохання. Тоді святий з радістю поклав голову свою під меч. Благочестиві християни поховали його тіло, славлячи Отця, Сина і Святого Духа.
http://kyrios.org.ua/spirituality/svyato/5546-21-lipnja-svjatogo-velikomuchenika-prokopija.html

Пам'ять про Богдана Лепкого

21 липня 1941 р. помер Богда́н Ле́пкий (Богдан Теодор Нестор Лепкий), український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник. Йому належать твори: «Видиш, брате мій», «Заспів», «Мазепа», «Мотря», «Не вбивай», «Батурин», «Полтава», «Набік життя журбо дрібна», «Цвіт щастя», «Крутіж». Б. Лепкий – автор поетичних збірок («Стрічи», «Листки падуть»,  «Осінь», «Книжка горя», «На чужині», «З глибин душі», «Над рікою»,  «Поезіє, розрадо одинока», «Для ідеї», «З-над моря», «Тим, що полягли», «Доля», «Вибір віршів», «Сльота», «Під ялинку»), збірок оповідань («З села», «З життя», «Щаслива година», «Оповідання», «На послуханнє до Відня», «У глухім куті», «Нова збірка», «В горах», «Кара та інші оповідання», «Кидаю слова», «Оля», «От так собі»), науково-популярних нарисів («Донька і мати, або Не протився науці!», «Чекає нас велика річ»), повістей («Сотниківна», «Зірка», «Вадим», «Веселка над пустирем», «Крутіж», «Під тихий вечір» «Мотря», «Не вбивай», «Батурин», «Полтава», «Над Десною», «Бої»), книг для дітей («Під ялинку», «Про діда, бабу і качечку кривеньку», «Про дідову Марусю і про бабину Галюсю», «Про лиху мачуху, сирітку Катрусю, чорну кицьку, дванадцять розбійників і про князенка з казки», «Три казки», «Казка про Ксеню і дванадцять місяців»), п'єси «За хлібом», драматичного прологу «На Тарасовій могилі» та ін.

21 липня (історична довідка)

День народження Олега Ольжича

21 липня 1907 р. народився  український поет, археолог і політичний діяч Олег Ольжич (Олег Кандиба), син Олександра Олеся. Був ув'язнений у «бараці» Целленбау — окремому блоці для особливо важливих в'язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Закатований під час чергового допиту в ніч із 9 на 10 червня 1944 р. Олег Кандиба – автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940), «Підзамче» (1946), «Поезії» (1956), «Величність» (1969).